Я відвернута, я відкинута тінь цього світу,
Я позбавлена серця, і немаю чим дихати.
Я лиш просто рахую дні, і немає їм ліку,
Перекриті всі виходи.
Я байдужа, черства і місцями жорстока,
Я не вірю в добро і не бачу людей.
Серед натовпу я лиш тінь одинока,
Незнаний Еней.
Я нікчемний мрійник, що не може зробити крок,
Я безнадійно хвора, залежна від власних ідей.
Все частіше хочеться натиснуть на курок,
Піти, без відповідей.
Але вкотре чую, що «треба жити»,
Піднятись знову й далі йти.
Життю радіти і любити,
Досягнути мети.
Ну що ж, я знову на лінії старту,
Почну все спочатку, забуду усе.
Творець, дай ще одну карту,
Що щастя несе.
Така я
© Copyright: Виктория Рачук, 2018
Свидетельство о публикации №118061800434
Свидетельство о публикации №118061800434
Рецензии