Падаю глибоко в прiрву
Стан мій критичний, ніхто не врятує, не жде.
Казку забрали, надію збезчестили й тінню
Біль устромив електроди, до кістки обдер.
Струм перейшов у терпінні стонадцять елегій,
Схоже, що навіть дістався до струн надтонких.
Замість мелодій, написаних в радощах, скрегіт,
Замість пісень, лиш мовчання, що йде крізь роки.
Падаю глибоко в прірву, назад у провалля,
Наче щось тягне бездушно в самісінький пал.
Крила зламали, тримали за дурня, й повалять
Міст у квітках, ось такий він невтішний фінал.
14:34, 16.06.2018 рік.
Зображення: http://vicer.ru
Свидетельство о публикации №118061605019
Я на пределе. Никто не спасёт и не ждёт.
Сказку забрали, надежду в грязи измарали,
Боль, электродом пронзив, до костей проберёт.
Тысячеваттно терзает, сильнее, чем сотни элегий,
И, добираясь до самых тонюсеньких струн,
Вместо счастливых мелодий рождается скрежет,
И замолкаешь, бессмысленно губы сомкнув.
Падаю в жуткую пропасть, всё ниже и ниже.
Кто-то бездушный толкает и тянет в провал.
Крыльев лишили, и сломанной куклою рыжей
Сбросят на землю - таков безутешный финал.
Лариса Семиколенова 16.06.2018 23:34 Заявить о нарушении
Прокопенко Юрий 17.06.2018 08:02 Заявить о нарушении
Лариса Семиколенова 17.06.2018 15:19 Заявить о нарушении