Час вимикати звук,
Просто сидіти в тиші…
Падає келих з рук,
Дощ розмиває вірші.
Байдуже, що один.
Сліпить вогнями місто,
Глушить мечеті дзвін,
Пахне за рогом тісто.
Час проганяти те,
Що принесло юрбою…
Буду один, зате
Я залишусь собою.
Дайте мені ожить,
Дайте відкрити очі.
Хоч на коротку мить
Стати таким, як хочу.
Час розтопити лід,
Глянути в темну воду…
Заблокувався світ
Й боги не знають коду.
Падає келих з рук,
Моляться люди в тиші.
Крапель у вікна стук:
Дощ розмиває вірші.
Час вимикати звук
© Copyright: Виталий Орловский, 2018
Свидетельство о публикации №118061409209
Свидетельство о публикации №118061409209
Рецензии
