Така в мене карма – знаходити квітку прив’ялу,
Самотню й ніким не политу, тихеньку й сумну.
Лишень приголубиш, розгледиш красу ідеалу,
Зігрієш словами, полюбиш, впадеш в її нурт…
Здається, що квітка тобі посміхнулась чарівно,
Свої пелюстки підняла, розповсюдила цвіт.
Вдихнеш аромат неземний і щасливий постійно,
Неначе на сьомому небі й жаданий політ
Здіймає на крилах і ось, на вустах, присмак раю,
Вже близько подія, коли радо щем засурмить.
Мов сонце з-за хмар, до шедевру її виринаю…
Та квітку, як завжди, зриває хтось інший за мить.
14:29, 14.06.2018 рік.
Зображення: https://fabulae.ru
Така в мене карма
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2018
Свидетельство о публикации №118061405146
Свидетельство о публикации №118061405146
Рецензии
Очень трудно, практически невозможно переоценить Ваше Творчество, Ваше глубоко исчерпывающее знание Украинского языка и любовь к нему! Каждый стих - практически, шедевр! Интересно бы узнать, подобающе ли бережно относятся к Вам в Украине?!
Лилия Чернова 03.07.2018 12:33 • Заявить о нарушении
Лилия Чернова 03.07.2018 12:33 • Заявить о нарушении
Благодарю Вас за теплые слова и отклик на стихотворение! Добра! Благополучия!!!
Прокопенко Юрий 04.07.2018 09:36 Заявить о нарушении
Прокопенко Юрий 04.07.2018 09:36 Заявить о нарушении