Мої мрії на віях-гілках як маленькі пташки,
Розправляючі крильця пухкі як широкі вітрила,
Поклюють під очима розмокрені свіжі зірки,
І залишать невдачі поза худими плечима.
Я зловлю язиком пару крапель сирого дощу,
Й проковтну його наче тягучу холодну слину
І минулим своїм і колишнім своїм все зап'ю,
Тільки б далі іти залишались у мене сили.
Мої мрії-пташки розростаються наче гілля,
Всі кордони стирють і простір мені малюють,
Мої мрії-пташки шепотять, що земля - моя,
Неможливого і нездоланного не існує.
І я слухаюся, заправляючи їх у штани,
Літаком підлітаю десь між сатурном і марсом ,
Вдалечінь, де ніколи не буде людської війни,
І бар'єру між Україною і Донбасом.
Пташки
© Copyright: Алина Шейкаш, 2018
Свидетельство о публикации №118061306821
Свидетельство о публикации №118061306821
Рецензии