Я до дому, до мами думками лину...
Хочу, щоб обійняли ніжно її долоні..
Зупинити невзмозі ніхто того часу плину...
Знов буяє весна...знову квітнуть її півонії...
Білі, ніжно-рожеві, зовсім бордові...
Грають всіма кольорами...під вітром гойдаються...
Тягнуть до сонця голівки свої махрові...
І ароматом п'янким все навколо наповнюється...
Посміхаюсь...сьогодні мені знову сниться мама...
Силует її оповитий молочним туманом...
А коли ніч зміняє прозорий ранок...
Задзвенить телефон...рідний голос почую... самий...
І немає нікого...хто б віддано так чекав...
Матері як чекають на рідну свою дитину...
Я б усі на світі скарби віддала...
Щоб затримати плину час...
Знов думками до мами лину...
П они мами...
© Copyright: Зоя Войтович, 2018
Свидетельство о публикации №118061208871
Свидетельство о публикации №118061208871
Рецензии