Згадалося...

Згадалося: старенька  мати
Іде на милицях із хати
Гостей зустріти дорогих –
Онуків і дітей своїх.
Така беззахисна, маленька,
На ній  хустиночка біленька
Й святкова  сукня. Пам’ятаю,
Як я матусю обіймаю,
А в неї – сльози на очах,
І милиці тремтять в  руках.
Мабуть, тоді вже  мама знала,
Та нам нічого не  казала,
Що дні полічені її.
… Дивлюсь на  небо – вдалині
Крізь небо зірка пролетіла,
Мабуть, й вона  комусь  світила…


Рецензии
Проникливо, гiрко, сумно...Нашi рiдненькi матерi завжди з нами.
З теплом та повагою.

Васютинская Галина   13.06.2018 19:41     Заявить о нарушении