з привiдкритоi валiзи...

В запахи снів із букету ментальних ілюзій
Літо влітало із присмаком меду із липи,
Грудкою в горлі манірна усмІшка у музи…
То дежавю… наче світла мовчазного звиток.

Ніби клубок розплітався з акрилових ниток,
Звикле дитяче - мотивом собачого вальсу,
Пам'ять, як копія, схожа на гіпсовий зліпок,
Давніх фігурок, танцюючих зоряну сальсу.

Ледь привідкрита валіза так схожа з бульдогом,
Враз проковтне щось важливе таке, до святого,
Зо три години у небі… не довга дорога,
Випаде дощ… лиш калюжі... і більше нічого.

Клацає пАсок безпеки, припнятися варто?
Небо летовища мічене чорним асфальтом,
Ноту бере вже шасі механічне фальстартом,
Смуток літак враз обкурює цинковим тальком.


Рецензии