Синiй сонет

Де брили ростуть камінні
Із піни південних хвиль,
Й пронизливий квиль мартинів
Відлунює звідусіль,
Де ранок тумани сині,
Густішії за кисіль,
Немов килими старинні,
На лагідний стелить штиль,—
Думки мої перелітні
Рояться там, позаяк,
Мов квітка нічна, тендітний
Для мене горить маяк:

Крізь довгошовкові вії
Очима любов синіє.


Рецензии