Легка смерть

Якщо  хтось  раптово  помирає,
Думка  ось  така,
В  більшості  людей  переважає,
Що  це  смерть  легкА.

Наречуть  на  те, що  вона  рання,
Але  скажуть  так -
Добре, хоч  без  болю  і  страждання,
Вмер  цей  неборак.

Звісна  річ, про  те  ведеться  мова,
Якщо  це  в  свій  строк,
Якщо  так  розпорядилась  доля,
Чи  призначив  Бог.

Коли  хтось  вмирає  від  інфаркту,
Або  уві  сні -
Такі  смерті  рівносильні  фарту,
Бо  не  так  страшні.

А  коли  відходять  люди  довго,
в  муках, ми  собі,
Не  бажаємо  кінця  такого –
Боже  відведи.

Але  якось  люди  забувають,
Тут  про  головне,
Це  тому, що  Господа  не  знають,
Дбають, про  земне.

Забувають  саме  надважливе -
Бога  віднайти,
ТОго, з  ким  ми  можемо  сміливо,
В  вічність  перейти.

Не  боятись  смерті  тільки  можна,
Якщо  ти  пізнав,
Що  її  давно  вже  переможно,
Христос  подолав.

Ось  тоді  вона  не  є  трагічне,
В  порох  вороття,
А  жадАний  перехід  у  вічність,
У  нове  життя.

І  вже  не  важливо, чи  з  постелі,
Чи раптова  смерть,
До  Христа  спасенних  переселить,
У  небесну  твердь.

Бо  вони  відходять  в  покаянні,
Вірячи  в  Христа,
І  не  нарікають, якщо  рання
смерть  бере  з  життя.

А  для  тих, хто проживав  без  Бога,
Гіршого  нема,
Як  померти  легко, чи  раптово,
Бо  їх  жде  пітьма.

Краще  в  муках, вмерти  їм  своєю,
Бо  для  грішних  крах,
Якщо  Бог  можливість  перед  нею,
Каятись  забрав.

Тож  нам  грішним  краще  не  гадати,
Що  чекає  нас,
А  скоріш  до  Бога  поспішати,
Доки  є, ще  час.

Бо  без  Бога, можна  вмерти  лЕгко,
Але  грішник  знай,
Що  без  покаяння  нас  у  пекло,
Приведе  вона.


Рибаков  Віктор  м. Луцьк