Іди. Іди, не обертавшись,
Зійшовши із дороги в нікуди,
У сутінках лишились тіні наші,
Пов'язані серцями на віки.
Поглядом душив, як битим склом по жилах,
Очі сповнені жалю та зла,
Іди! іди, невпинно
Обійнявшись наостанок як дитя.
Німіло тіло, хвилювання та образи
Врізались у пам'ять на віки,
У сутінках, де лишались тіні наші,
Зосталось її серце, чекаючи пітьми.
12
© Copyright: Анастасия Бондарец, 2018
Свидетельство о публикации №118060906122
Свидетельство о публикации №118060906122
Рецензии