Володимир Висоцький Мiлiцiйний протокол
Якщо «по часнику», то випили ми трошки,
Як перед Богом! Підтвердь, Серьожка,
Якби ж не з тирси гнали всю горілку нашу,
То, щоб будо б нам з трьох, чотирьох,
П’ятьох тих клятих пляшок?
Пили ми другу край прилавка в закуточку,
То квіточки були іще, й були листочки.
А потім в скверику, де для дітей грибочки…
Провал надалі. Дійшов «до точки»!
А ще з горла я пив. З утоми, та пив - гідно,
Та був як скло, бо був я «склоподібним».
Та вже тоді, коли в колиску посадили,
Було у кожного уже сімсот на рило.
Однак, ми й третього насильно затягнули,
Та, звісно ж тут, ми певним чином перегнули,
І окуляри ми товаришу розбили,
Бо і портвейн у себе, так би мовить, влили.
Товариш перший нам сказав: «Час розійтися!»
Порадив також, що повинно все скінчиться.
Я розійтися зразу ж у цю мить згодився.
І розійшовся я, і розходився!
Якщо б критикував якогось я небогу,
Так то ні за що! Скажи, Серьога.
А те, що впав, так то усе від втоми,
Кричав не з горя. Вся справа в цьому.
Тепер, будь ласка, пару слів без протоколу.
Чого навчає нас усіх сім’я та школа.
Що скрутить нас життя в барана роги,
То тут ми згодні, скажи, Серьога!
Він, як прокинеться, то неодмінно скаже,
Хай покарає нас життя нещадно наше.
Ви ж відпустіть, то вам же легше буде,
Чого возитися, коли життя засудить?!
Ви не розпалюйтесь, що мовчазний Серьожка,
Він розуміє все. А, як не все, то трошки.
А, що мовчить, то це від хвилювання.
Від просвітління його мовчання.
Не зачиняйте, бо чекають вдома діти,
А нам в Медведки та у Хімки треба вспіти.
Але ж давно уже тролейбуси не ходють,
Метро закрили, в таксі не содють.
Приємно, звісно ж те, що тут нас поважають,
Дивись, Серьога, як підвозять, як саджають.
І вранці нас розбудять краще, ніж скотину,
Сержант розбудить, як ту людину!
Нас із музиками проводять, як проспимся,
Я рупь заникав, чуєш, то й опохмелимся.
Яка ж у нас таки важка в житті дорога…
Ну, бідолашний. Та спи, Сєрьога!
Музика: Володимир Висоцький
Слова: Володимир Висоцький/Володимир Туденко
КА-РА-ОКЕ:
https://www.youtube.com/watch?v=vnR_s1_D3o4
*****
Высоцкий Владимир «Милицейский протокол»
Сказать по-нашему, мы выпили немного,
Не вру ей-богу, скажи, Серёга.
И если б водку гнать не из опилок,
То что б нам было с трёх, четырёх,
С пяти бутылок.
Вторую пили близ прилавка в закуточке,
Но это были ещё цветочки,
Потом в скверу, где детские грибочки,
Потом не помню, дошёл до точки.
Но ещё бы я пил из горлышка, С устатку и не евши,
Но как стекло был, То есть остекленевший.
А уж когда коляска подкатила,
Тогда в нас было семьсот на рыло.
Мы, правда, третьего насильно затащили,
Но тут промашка, тут, конечно, переборщили.
А что очки товарищу разбили,
Так то портвейном усугубили.
Товарищ первый нам сказал,
Что вы уймитесь, что не буяньте,
Он говорит, что разойдитесь,
Ну разойтись я, кстати, сразу ж согласился
И разошёлся, то есть расходился.
Но если я кого ругал, карайте строго,
Но это вряд ли, скажи, Серёга.
А что упал, так то от помутненья,
Орал не с горя, от отупенья.
Теперь дозвольте
Пару слов без протокола,
Чему нас учит семья и школа,
Что жизнь сама таких накажет строго,
Тут мы согласны, скажи, Серёга.
Вот он проснётся утром,
Он сейчас же скажет,
Пусть жизнь осудит, Пусть жизнь накажет.
А вы отпустите, вам же легче будет,
Ну что возиться, раз жизнь осудит.
Вы не глядите, что Серёжа все кивает,
Он соображает, он всё понимает.
А что молчит, так это он от волненья,
От осознанья и просветленья.
Не запирайте, люди, плачут дома детки,
Ему же в Химки, а мне в Медведки.
Да всё равно автобусы не ходят,
Метро закрыто, в такси не содют.
Приятно всё-таки, что нас тут уважают,
Гляди, Серёга, подвозят, гляди, сажают.
Разбудит утром не петух, прокукарекав,
Сержант поднимет, как человеков.
Нас чуть не с музыкой проводят, как проспимся,
Я рубль заначил, слышь, Серёга, опохмелимся.
И всё же, брат, трудна у нас дорога,
Эх, бедолага, ну спи, Серёга.
Свидетельство о публикации №118060807752