цей біль поглинає зсередини
як пляма в'язкої бузкової акварелі
ось вчора ти ще був живою істотою
сьогодні ж - порожній будинок
темніє чорними нутрощами зірвана вітром стеля
осіннього листя шурхіт
нагадує протяг в легенях курця
все що лишилось від цього світу - нічого,
застигла з розкритим ротом спалена вщент земля
і ти намагаєшся рухатись, прориватись
крізь товщу вакууму та дощу (немає йому кінця!)
заповнюєш життя наче чарку, щоб
нарешті торкнутись
золотого
кільця
минуле - не повернути. повторювати як мантру
згублені рими і ритми плачуть забутими на зупинці дітьми
немає слів щоб сказати більше
вірші помирають самотньо-знесилено
в цілковитій
пітьмі.
***
© Copyright: Юля Шпильман, 2018
Свидетельство о публикации №118060508955
Свидетельство о публикации №118060508955
Рецензии