Л. Юферовой. Вiтри, вiтри...

                вариация перевода Л.Юферовой. "Вітри, вітри..."


Ветра,   ветра,  степей  моих  потехи,
Забава  деревенская, порою -  страх.
О, сколько же гнездилось вас по стрехах
И ночевало  в  теплых  дымарях.

Ветра, ветра, всесильны и бездушны,
Под крыльями могучих ветряков,
О, сколько вас пронизывало души
Моих во времени уснувших земляков.

Ветра, ветра, вселенских тайн возницы,
Вам сёл пустых оберегать ключи,
Вы бьётесь в хат оконные глазницы
И сквозняками плачете в ночи.

Ветра, ветра, селом - безлюдно, гулко,
То в белом, то в зеленом вязнет час...
И запахи, и слезы по проулкам
Ветра спивали с каждого из нас.

От времени - ни бегств, ни отключений.
О, сколько умерло и умирает мест…
И с теми, кто ушел, нет сообщений…
Ветра, ветра и пустота окрест.



оригинал:


Вітри, вітри, степів моїх утіха,
Сільська розрада, а під час і страх,
О, скільки ж вас гніздилося у стріхах
І ночувало в теплих димарях.

Вітри, вітри, всевладні і байдужі,
Із крилами потужних вітряків,
О, скільки ж вас пронизувало душі
Моїх спочилих в часі земляків.

Вітри, вітри, космічні таємниці,
Ви за пустим селом наглядачі,
В розбиті хатні б’єтеся зіниці
І протягами плачете вночі.

Вітри, вітри, в селі безлюдно й лунко,
То в біле, то в зелене гусне час…
І запахи, і сльози, й поцілунки
Вітри спивали в кожного із нас.

Нема від часу втечі і відключень.
О, скільки вмерло і вмирає сіл…
І з тими, хто пішов, нема сполучень…
Вітри, вітри і пустки навдокіл…