Не, на те чэк и жывы вжэ 100 лет!

Ладно. Попробуем, пень

Что я люблю больше всево зарэ з вамы,
Это оно шоб смотреть і смотреть,
Как воспеваеца імя Сатья’-Свет,
Хоть Ёго вроде б давно вжэ і нет.

Вот мні бо кажуть: пошов жэ ваш Тато!
А ты чого шэ всэ пяліся здесь.
Да. Я но пялюсь. А ны шэ j іj плачу.
Ібо і в Вечності горэ щэ е.

Нет, то не форма взяла і пропала.
Гэто покрывся но саванОМ снег.
Ібо, однако, я тожэ случаjныj
Гонды а во да j дурныj ж чалавек.

Вот я ніс бороду – дыкую, страшну ж.
Вот, гы, о5 збрыв яе взев сов7.
Бо ж я прывезаныj прам-такы j к карме,
Шо дэсь мні брат подарыв на заре.

Все мы свободны от всекого зброду.
Да но ны всякыj возьмэ і помрэ,
Ек оно скажэ Братішко цудовныj:
Да пошлы на фік тылета з іх бесь!

Да. І я знік. Ліг на зэмню і сволоч
Некая ж вскрыкнула: оj, так гэ ж нельг!
Ну, коб каль кладбіща самого свёнтого зь
Прамо валевся якыjся шызеjк.

Гот я j пою вам, оно успокоjтэсь:
Шэ пожыву, раз вам хоцца так вжэсць.
Га-шо-якэ там говорыть смырдотьте,
Шо я мутюн і всэ помню в соплэj?

Да, ек умрэш, то ты ж спомныш, хто большыj –
Чы то уборщык, чы некыj Кащэj.
Помню: болталысь оно мае ножкы,
Ек на носілкы згрузілі зь слыпэньк.

А вот шо далыj робылы двуногы?
Хто jім дав право мынэ ожывлеть?
Ведь я у трансе сыба взневся вгору.
Чы була кома нормальнынька ексь?

Лёхко, лёгэнько с того світу вчоматы,
Шо гэто бэстолоч топчэ знов мне.
Бо ж дрыналіну влупылы с пув-бочкы вш:
Наглость – вот всё, шо коман2е в ведьм.

Дэ ж мы булы колы ек ув Самого
Сатьі Саі да j ув Іньдіі в пнеj.
Хто воплощевся калі ды каль Ёгав.
Не. Гэто выдумка. Я фарісеj.

...вот жэ моj горад. А Ангела нет ш


Рецензии