Не зходить
Ластівко моя
Той сірий колір
Що лишила
На тому всьому аж
По тому як не
Прийшла і
Не прийшла
Ввижаєшся і
Світ холоне
Стихає страх в
Чарівний рівний час
Затерпнуть губи
Ув німім полоні
Тих дивних течій
Що минають нас
Найбільших мук
Прозора не моя не
мОя найвищих хвиль
З захоплення душі
Нас з двоє
Тільки
Завжди двоє і
Тільки в мой’ї х’орі’ голові
Ми разом, сонце?
Сон це? сонце, сон це.
Всі кольори
Безболісний політ гори
Розтулена душа з
Тоненьких ниток мріє
Застати радіст’ на
безрадісні’ Земли
Не зходе
Ластівко моя
Т-той с-сірий колір
Все не зходе
1985
Той сiрий колiр
© Copyright: Хрестослов, 2018
Свидетельство о публикации №118060204868
Свидетельство о публикации №118060204868
Рецензии