Раптом прокинувсь від крику -
Мучило: був він чи ні?
Лиш неосяжне, велике
Місяця сяйво в вікні.
Світло немов спалахнуло
В небі, на темній стіні.
Може, мене ти гукнула,
Марення, може, мені?
Все, що минуло, з майбутнім
Пам'ять моя не зміша.
У веремій сірих буднів
Знову ринає душа.
І я вві сні, не в останнє,
В небі зірок і заграв
Мучусь вночі від питання:
Ангол чи фатум гукав?
Марення -1
© Copyright: Леонид Ружинский, 2018
Свидетельство о публикации №118060202234
Свидетельство о публикации №118060202234
Рецензии