Чому ти, серце, б"єшся юно і тривожно?
Чекаєш зустрічі нової наче?
Хвилюєшся, немов у дні побачень,
Забуло, що цього робить не можна.
Та ні, це лише сон привидився, в якому
Жадана мить осяяла, мов спалах,
Розбурхалась душа моя, що спала
З давнин-давен, а скільки часу - невідомо.
Той сон з моїх бажань і мрій наплинув раптом,
Нехай вони лиш мріями лишаться.
А серце заспокоїти мені не вдасться,
Відчув, прокинувшись червневим ранком.
02.06.2018
Марення-2
© Copyright: Леонид Ружинский, 2018
Свидетельство о публикации №118060202171
Свидетельство о публикации №118060202171
Рецензии