Володимир Висоцький Лазня по-бiлому

Володимир Висоцький «Лазня по-білому»

Натопи мені в лазні по-білому -
Я до білого світу не звик.
А, як вчадію, то очманілому
Мені пара розв’яже язик.

Протопи мені лазню, хазяїне,
Розпечу я себе, розпалю,
На приполоці усе, що притаєне,
Я в собі, весь свій сумнів вдавлю.

Розімлію до втрати я дійсності,
Дзбан холодний все змиє відтак,
І наколка про «культ особистості»
Біля серця завжди на грудях.

Протопи, протопи, протопи мені лазню по-білому -
Я до білого світу не звик.
А, як вчадію, то очманілому
Мені пара розв’яже язик.

Скільки лісу та вір переламано,
Доста звідано лиха і трас.
Злівав вибив тоді профіль Сталіна,
Ну, а зправа - Маринку в анфас

То ж за віру свою самозречену
Богував я довгенько в раю.
Проміняв свою долю безпечную
За нечувану дурість свою.

Натопи мені в лазні по-білому -
Я до білого світу не звик.
А, як вчадію, то очманілому
Мені пара розв’яже язик.

Знов згадаю, як сонечко сходило,
Погукав я до брата: «Не вір!»
І мене гарних два охоронника
Повезли зі Сибіру в Сибір.

На прогної, в кар’єрі відкопанім,
Сирець змивши сльозою з лиця,
Ми на серці кололи всі профілі –
Щоб почув він, як рвуться серця.

Не топи мені лазню по-білому -
Я до білого світу не звик.
А, як вчадію, то очманілому
Мені пара розв’яже язик.

Трусить аж оця згадка печальная,
Пара знову навіє дурман.
Я з туману морозного давнього
Поринаю в гарячий туман.

Стукотить мені думка під тім’ячком:
Бо я марно тавро те носив.
І стьобаю березовим віничком
Спадок давній похмурих часів.

Натопи мені в лазні по-білому -
Бо ж до білого світу не звик.
А, як вчадію, то очманілому
Мені пара розв’яже язик.

Натопи (не топи), Натопи (не топи), Натопи (не топи)…

Натопи мені в лазні по-білому -
Бо ж до білого світу не звик.
А, як вчадію, то очманілому
Мені пара розв’яже язик.

- переклад Володимира Туленка

КА-РА-ОКЕ:

http://karaokedj.od.ua/vysockiy-banka-po-belomu/

*****

Владимир Высоцкий «Банька по-белому»

Протопи ты мне баньку по-белому -
Я от белого свету отвык.
Угорю я, и мне, угорелому,
Пар горячий развяжет язык.

Протопи ты мне баньку, хозяюшка,
Раскалю я себя, распалю,
На поло;ке, у самого краюшка,
Я сомненья в себе истреблю.

Разомлею я до неприличности,
Ковш холодный - и всё позади.
И наколка времен культа личности
Засинеет на левой груди.

Протопи ты мне баньку по-белому -
Я от белого свету отвык.
Угорю я, и мне, угорелому,
Пар горячий развяжет язык.

Сколько веры и лесу повалено,
Сколь изведано горя и трасс,
А на левой груди - профиль Сталина,
А на правой - Маринка анфас.

Эх, за веру мою беззаветную
Сколько лет отдыхал я в раю!
Променял я на жизнь беспросветную
Несусветную глупость мою.

Протопи ты мне баньку по-белому -
Я от белого свету отвык.
Угорю я, и мне, угорелому,
Пар горячий развяжет язык.

Вспоминаю, как утречком раненько
Брату крикнуть успел: «Пособи!»
И меня два красивых охранника
Повезли из Сибири в Сибирь.

А потом на карьере ли, в топи ли,
Наглотавшись слезы и сырца,
Ближе к сердцу кололи мы профили,
Чтоб он слышал, как рвутся сердца.

Протопи ты мне баньку по-белому -
Я от белого свету отвык.
Угорю я, и мне, угорелому,
Пар горячий развяжет язык.

Ох, знобит от рассказа дотошного,
Пар мне мысли прогнал от ума.
Из тумана холодного прошлого
Окунаюсь в горячий туман.

Застучали мне мысли под темечком,
Получилось - я зря им клеймён,
И хлещу я березовым веничком
По наследию мрачных времён.

Протопи ты мне баньку по-белому -
Я от белого свету отвык.
Угорю я, и мне, угорелому,