Гаряча, як ця степова земля,
Що у піснях моїх луна без краю,
Душа степів співає іздаля -
І я за неї серцем вболіваю.
Нехай її - дарунок дорогий-
Мені, мов килим, простелила мати,
Щоб не здолали пісні вороги,
Що раз у раз хапаються до хати.
Душа гаряча, стомлене чоло,
А південь котить неозорі хвилі,
То жито в них, то все, що в нас було,
Щоб ми з братами знову б жили в мирі...
Палає сонця куля золота
Над свіжими широкими степами,
Душа у півдня - знаю, молода,
І лагідна, як у старої мами...
З роси й води умиється село,
І дощиком рясним розвеселиться...
Душа моя - від серця відлягло -
У мирі нам співати і трудиться...
Душа пiвдня
© Copyright: Лика Поо, 2018
Свидетельство о публикации №118052705567
Свидетельство о публикации №118052705567
Рецензии
