Камни и люди укр

КАМІННЯ ТА ЛЮДИ

Камінь не знає,
Що він - каменюка.
Йому все одно, то -
Любов, чи розлука.
Йому все одно :
У правші, чи в лівші
Чи є та душа,
Чи немає душі.
Камінь не знає
Про те, що літає.
Камінь, то - камінь.
Він крила не має.
Бий його, стукай,
На попіл криши.
Йому все одно,
Він не має душі.
Людина - не камінь,
Якщо то - людина.
Вона має душу,
Бо мати - повинна.
Буває - і чорну.
А звідки там лють?
Хтось скривдить ту душу,
А далі - заб'ють...
Та кривда - слова,
А насправді - каміння...
Заб'ють, закидають,
Затопчуть коріння.
І стогне від болю
Блаженна душа.
Й перекотиполю
Закон - не межа...
А все, що потрібно
Людині, то - слово.
Щоб щире і добре,
Від серця, з любові.
Всього лиш єдину
Краплинку тепла...
Так мало,
    й ...багато!
Щоб знов - ожила...
Йде лава на лаву.
До неба - пилюка.
Герої - наславу!
Мов град - каменюки...
Герої - наславу.
І всі про те знають,
Що справжні Герої,
Вони - не вмирають.
Герой - не вмирає!
Та, всеж, то - людина...
А час - не чекає,
Крокує нестримно.
Той час, він - прийде. 
Та, чи стане терпіння,
Зібрати розкидане
  в душі  каміння...

ВК травень 2018 ХерСон