Листи давно не мають тіла, ні душі,
Вони лише колись відвертими були.
За вікнами, писали: - Йдуть дощі,
І діти з кожним днем ще більш росли.
Немає вже набитої письмом руки,
Немає щирості щоб щось розповісти.
І хочеться, щоб десь залишились роки,
Які запам’ятають лиш заховані листи.
І зовсім не важливий напис слова,
Чи у кінці поставлені були крапки.
Можливо, там не зрозуміла мова,
І щось обведено в товсті лапки.
Це ніби, постать, що перед тобою,
Описує своє життя немов вживу.
І лиш, тримаючи листа рукою,
Я ніби автор, з серцем, проживу.
Листи
© Copyright: Пальячи, 2018
Свидетельство о публикации №118052603032
Свидетельство о публикации №118052603032
Рецензии