Гости Окраины. Анатолий Лубенец

Анатолий Лубенец
(Киев, 1930–1999)

Зимовiй лiс
Була вiдлига. Мокрий снiг
Всю нiч на мокру землю падав.
Саваном бiлим снiг навкруги лiг,
Покрив лiси, сади й поляни.

А вранцi дома я не мiг сидiть,
Мене на волю, щось на простiр викликало,
Надівши лижi, мчусь у лiс,
Легенький вiтерець у спину пiдганяє.

Вже близько лiс, ще мить
Та я вже в лiс в'їжджаю,
А лiс стоїть, повитий в снi,
Я бiльшої краси та бачить не бажаю.

Непролазна стоїть густiнь,
Та бiлий снiг на сонцi блище,
Пiд дерева лягла зимова тiнь,
Та блiде небо стало нiби ближче.

Гiлля дерев й кущiв вдяглись
В розкішний одяг бiлий,
Та важко похилився вниз
Замерзлий лiс та занiмiлий.

Лiто

Ой, як гарно в полi влітку,
Скрiзь трава шовкова й квiти,
Нiби килим хто поклав.

Он геть жито половiє.
В нiм волошки голубiють,
Мак червоний цвіте.

Гудуть бджоли над квiтками,
Ячмiнь шепче колосками,
Пташка десь співає.

Вдалині гайок синiє,
Пiд горою село мрiє,
Шлях мов стрiчку хто проклав.

Сонечко яскраво сяє,
Срiблом, злотом посипає
В наш чудовий край.