Ти думаєш, без тебе пропаду?
Зійду з ума? У горі загублюсь?
А я на зло тобі – до зір собі піду,
І вниз на тебе просто подивлюсь.
На зло тобі , бояться – сил нема !
Я, горда й ніжна, в весни повернусь.
Щаслива я. Я вже не та, - дарма!
До когось іншого я сонцем пригорнусь.
Ти думаєш, без тебе відійду
Туди, де люди втому забувають?
А я по стежці вересня піду,
Хай клени мою душу розпізнають…
В собі збуджу хороших снів надію,
Й пущу на волю мрію золоту.
Ти вже не мій… А я живу й радію,
Що йде весна, а з нею й я цвіту.
Без тебя
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2018
Свидетельство о публикации №118052406492
Свидетельство о публикации №118052406492
Рецензии