Осень - в душу

На ста вітрах гойдається душа,
Зарюмсана, бо трохи винувата…
А осінь в душу птахом поспіша
Й жалі несе, як коровай на свято.

Вітри оті – трухляві вітряки,
Гаптують мрії трепетні і грішні,
Й дощі холодні – срібні мідяки
Витрушують мелодії невтішні.

Тремтлива далеч – тиші бірюза,
Листків кленових вереснева злива,
Бурмоче в снах бешкетниця-гроза,
Що зникла в серпні легко і зрадливо.

Який тривожний осені політ!
Вона між віт печалями тріпоче,
В печальні кольори фарбує світ
І винуватість визнати не хоче…


Рецензии