Одинока лебiдонька

Вона його по справжньому кохала,
А він не зрозумів... Чи не схотів?..
І з відчаєм вона його чекала,
Та білий птах за щастям полетів...

Вона його кохала до бестями,
З тугою обіймалися удвох.
Та дивний птах, торкаючись крилАми,
Злітав аж до невидимих зірок...

Тут, на землі, де пахнуть ніжно квіти,
На полі, де цвіте чортополох,
Там, де відчули б своє щастя в дітях,
Їм бути не судилося удвох...


Рецензии
Дуже сподоболось....хай щастить!!!

Станислав Зарудний   07.11.2018 21:34     Заявить о нарушении
Дякую щиро!

Гойнолка   10.11.2018 00:10   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.