Раптовий біль зненацька, наче крига,
Упав на серце, розум огорнув:
Кохання закінчилось, наче книга,
Сюжету ти якої не збагнув.
Та чи було воно? Думки болючі
Перегортають пам'ять знов і знов:
Були цілунки радісні, жагучі,
Та тільки чи була у них любов?
Ті почуття нещирі і несправжні,
Бо світять, та тепла нам не дають.
А серце – воно вірить і не завжди
Розгледіти зуміє їхню суть.
І захистити душу не посміє
Від зради, від образи, гіркоти.
Бо так кохати вірно воно вміє:
До болю, до нестями, до біди…
Раптовий бiль
© Copyright: Валентина Комина, 2018
Свидетельство о публикации №118052207980
Свидетельство о публикации №118052207980
Рецензии