Бабы еще нарожают

                В неприродних,небачених позах
                У степу,де полин й ковила,
                Задублі лежать на морозі
                Вбитих хлопців, НЕ НАШИХ,тіла.
                Що вони тут шукали,не знаю,
                Нащо брали у руки «стволи»?
                Дома матері хлопців чекають,
                Накривають святкові столи …
                …Вип’ють ворони очі незрячі,
                Й зовсім юні ще щоки й носи
                Обгризуть неквапливо бродячі,
                Обважнілі від падалі пси.
                … Згодом їх заберуть санітари
                Й, »запустивши для вірності» блеф,
                В номерній оцинкованій тарі
                «Грузом – 200» відправлять в РФ;
                Й прикриваючись ночі пологом,
                Обминувши священника й храм,
                Кинуть тих убієнних під ноги
                Горем вбитих знедолених мам;
                І тіла ті без «почестей бранных»
                Прийме байдуже чорна земля
                Й відречеться брехливо з екрана
                Від тих хлопців хазяїн Кремля
                І як кінь,що порвав посторонки,
                І не має дороги назад.
                Сам подума :    « Российские женки
                Нарожают нам нових солдат».