Не вмію вити я по-вовчи,
ну хай там що, ну хоть кричи.
Най гори золота пророчать
і найпухкіші калачі.
Не вмію ворога простити,
коли душа вогнем горить.
Брехнею рота як мастити –
смолу гарячу краще пить.
Не вмію вити я по-вовчи,
хоч в ліс і не боюсь ходить.
Вже як собі ті звірі хочуть,
та з ними все ж мені не жить.
Таким завжди я був, хоч трісни,
таким уже й скінчу свій вік.
Хай краще ногу чобіт тисне,
ніж руку підлий чоловік.
22.05.2018
Не вмiю
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118052204272
Свидетельство о публикации №118052204272
Рецензии
