А час минае...

  Видатні Гетьмани України життя свого не жаліли, відстоюючи прагнення народу до волі та незалежності.
Це найкращий для нащадків приклад. В тяжку годину Нація повинна згуртуватися навколо свого Президента
й допомагати йому, а не вестись на хибну маячню брехливих лицедіїв, сповзаючи до тотального жлобства,
деградації та зубожіння... І тікаючи від неньки у найми до хижих панів... рабами....
Треба бути повним йолопом, щоб не розуміти, що в розбраті і чварах ми втратимо свою Батьківщину…
  Як я хочу, щоб моя рідна країна піднялася з колін і нарешті сказала: Пробач, мій змучений народе, пробач…
З цього часу все буде інакше. Усі негаразди і суперечки будемо вирішувати тільки мирним шляхом.
Країна – для людей! Людина – понад усе! Героям – слава!
І мудрий працьовитий народ відповість взаємністю.
  Ще розквітне в Україні і віра, і воля,
  Ще нам, браття молодії, посміхнеться доля!



                ***
А час минАє… бОляче… огИдно…
КолИ людей тримАють тут за бидло…
ПрожЕрливі… життЯ їм не даЮть…
БезсОромно гребУть… гребуть… гребуть…
Та рОзбратом щоднЯ… синів цькуЮть…
                ОдИн на Одного…
На зУстріч не зробИвши... до метИ…
                Ні крОку жОдного…
З екрАнів Гетьмана брехлИві пси гризуть,
НахАбно всУчують у вУха  лЮдям муть…
Країна вільних мрій їм мАтінкой булА,
НевжЕ ж, ні рОзуму не дАла, ні теплА…
ДурнИй я… край козачества люблю,
За кращу долю… Господа молЮ…
Та серцем знаю, що нікОли вже не зрАджу,
Хоч мАтірні слова у рОзпачі кажУ…
                Так, Іноді…
Щоб злОдії не лізли за межУ…
                Сиділи тихо…
Та чвАрами не смИкали народ…
                Бо бУде лИхо…