Дивлюсь на відображення в люстерко, -
невже воно є тим, ким є і я?!
«Оце, ти, насмішило, фантазерко,
скажи, що носиш ще й моє ім’я!»
Та відображення дивилось пильно,
впізнало, певно, у собі мене.
І хоче нас з’єднати воєдино,
без мене і секунди не мине.
Кивнула мовчки, бо й сама впізнала.
Роки-роки, сніги, мов, повесні
розтанули. Їх завжди буде мало…
Й всміхнулось відображення мені.
Вiдображення
© Copyright: Дина Мамедова, 2018
Свидетельство о публикации №118051806296
Свидетельство о публикации №118051806296
Рецензии
