Шановне панство! - чуєм ми.
Невже ідилія, ...родина,
І все це: – ненька Україна,
І ми вже всі стали Людьми.
Ось ранок, ...сонечко встає,
Усім привітно світить, …гріє.
Душа, - як та дитина, ...мріє,
Як квіточка, …нектар дає.
Та день прозріння нам несе.
Привид ідилії раптово,
Зникає, - як туман ранковий,
Зосталося: – ні те, – ні се.
Шановне панство! - чуєм ми.
Огидне свинство бачим всюди.
Кусаються, гризуться люди.
Станьте вкінець же ви:
– Людьми!
І все це, - все це, - все це:
– Ми!
„Шановне панство”!
31.12.95р.
Шановне панство
© Copyright: Сергей Краснопольський, 2018
Свидетельство о публикации №118051803795
Свидетельство о публикации №118051803795
Рецензии