Мiнорне

Я з відчаєм б’юся... Не знаю, чи треба
шукати для долі найлегші шляхи?..
Питаюся марно в самотнього неба,
Яке розіп’яли тривожні птахи...

Безглузді стежини, плюгаві долини -
Вертаюсь до пам’яті знову і знов...
Шукаю простенькі, для мрій, одежини,
Цураючись слова складного «любов».

Засніжене серце, душа вже безкрила,
Відходять у вічність небіжчики - дні...
Та де ж та жадана рятуюча сила,
Яка так потрібна, мінорній, мені?..

Хвилини мовчазні спливають думками,
Тулюся сльозою до зайвих чекань...
Так хочу торкнутися неба руками
І вибрати долю... свою... без вагань...


                (15.05.2018)


Рецензии
А це можливо?..
Гарно! Дуже!!!
G.T.

Григорий Туровец   05.08.2018 05:51     Заявить о нарушении
Щиро вдячна Вам!!! 😊

Виолетта Дюма   05.08.2018 13:15   Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.