Колись нас приймали у жовтенята,
говорили, що ми рушили до комунізму,
де всі будуть рівні та щасливі.
Тепер, навіть посмішка на вустах
від цих спогадів,але тоді ж
це була головна ідея життя.
Пізніше траплялося куштувати
хліб з гороху та кукурудзи.
Зворушені різними обіцянками-цяцянками
чекали багато-багато часу...
Всі ніби намагалися зробити життя людини
кращим, то чому траплялося навпаки.
Пізнала стільки за Життя, ніби прожила
не одне , а декілька Доль.
Простує народ кудись
у пошуках щастя,
вірить усьому, що чує,
а безвихідь та бідність поперед нього мандрує.
Колись
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2018
Свидетельство о публикации №118051505572
Свидетельство о публикации №118051505572
Рецензии
