Ти збирала росу у долонi

Присвячується коханій дружині та усім українським чарівним жінкам.

Ти збирала росу у долоні,
Коли  папороть-квітка цвіла!
Моє серце у тебе в полоні,
Ти мене за собою звала…

Я піду туди за тобою…,
В ті далекі, безмежні світи...
Там де ти…!
Ці чарівні стежинки
Яскравій любові!
Як золото…,
В коси дівочі,
З тобою,  вплели!

І в казковому місячнім сяйві,
Де у квітах луги і поля…!
Ти мене напоїла коханням…,
Зіронька ніжна, єдина моя!

Над кришталевій, в тумані, рікою
Розстелилась ранкова зоря!
З твоїх рук умиваюсь…,
Тією росою!
Що з живою водою  джерела…

А в чистім небі рожевім,
Над нами…,
Об’єдналося  наше життя!
Там два лебедя білих разом…,
Літають…
Вони  -  то любов!
Ти і я…

Ти збирала росу у долоні,
Коли  папороть-квітка цвіла!
Моє серце у тебе в полоні,
Ти мене за собою звала…

Я піду туди за тобою…,
В ті далекі, безмежні світи...
Там де ти…!
Ці чарівні стежинки
Яскравій любові!
Як золото…,
В коси дівочі,
З тобою,  вплели!

17 грудня, 2017 рік