Р дне село

Там, де душа моя пісню співає,
Серце щемить і на мить завмирає,
А ностальгія окутує груди,
Все таке рідне, знайоме повсюди,
Там моє Грабово, рідні простори,
Склони,долини і звилисті гори,
Річка Білочі селом протікає,
Чисті джерела у себе вбирає,
Водиця в Ізворі смачна і цілюща,
Як і любов до землі невмируща.
Кожному з нас почуття те знайоме,
Коли здалека вертаєш додому.
Пам'ять дитинства тебе надихає,
Згадка в минуле поволі вертає,
Ті прості будні стають дорогими,
Згадуєш рідних своїх молодими,
Роки дитячі в сільській рідній школі,
Витреш сльозу із очей мимоволі,
Вспомин далекий довік не забудеш,
Ті почуття в своїм серці голубиш.
Станеш босоніж біля свої хати,
Хочеться разом сміятись й ридати,
Вмить відійдуть всі тривоги і втома,
Мабуть тому серце рветься додому.
Милує душу розмова з батьками,
Час той безцінний, коли вони з нами.
Якщо живі твої батько і ненька,
То до землі їм вклонися низенько.
Рідна домівка, то наша святиня,
Мати в родині - сім'ї берегиня,
Батько-опора,надійність і сила,
Рідне коріння і відданість щира.
В теплих стосунках душа не черствіє,
В добрих думках не згасає надія.
Мила, квітуча моя Україно,
Ти наша мати,кохана,єдина,
Скільки, як Грабово в світі куточків,
В них проживають сини твої й дочки,
Гарні,завзяті,розумні,веселі,
В кожному домі і в кожній оселі,
Дбають, будують,поля засівають,
Працею землю свою прославля
ють,
Знають і вірять,що ти, Батьківщина,
Розквітнеш на волі, як в лузі калина.