Я в тому храмі не молилась,
Я в тому храмі прожила.
Я в тому храмі не журилась,
В нім свою душу зберегла;
Зціляла тихими піснями,
Промінням, що на образах
Його лишили очі мами
В її земний Чумацький шлях.
Той тихий двір - сама держава,
Той сад старий - іконостас,
Заросла стежка - переправа
У гомін тополиних трас.
Людської величі озерця -
Ось що мені ти віддала...
Там залишилось моє серце,
В отій хатині край села.
Я в тому храмi не молилась
© Copyright: Валентина Козаченко, 2018
Свидетельство о публикации №118051304550
Свидетельство о публикации №118051304550
Рецензии