На берегах твоєї країни безлюдно,
Там завжди вітер холодный, туристів немає.
Навіть місцеві говорять, що там жити паскудно.
Сильні хвилі б'ють так, що з ніг збиває.
Проте, я допливаю до цих берегів,
Тієї країни, де мешкаєш ти,
Там чутно крики птахів.
Твоє море вирує без цілі й мети.
Вриваюся у твій розпорядок,
Вношу свої корективи,
Порушуючи твої біоритми,
Змінюючи мотиви твого дня,
Позбавляючи солодкої буденності
Твого розміряного життя.
Я не хочу закінчення цією відпустки.
Ти, головне, мене не відпусти.
Ми стоїмо лише на крок від розпусти,
Та пірнаємо в холодне море,
Порушуючи теплообміни наших тіл.
Розірви мої квитки додому!
Я стану громадянкою цією забутої країни.
Твої гарячі обійми забирають мою втому.
Мої мрії та прагнення стали твоїми.
На берегах
© Copyright: Пикалюк, 2018
Свидетельство о публикации №118051200209
Свидетельство о публикации №118051200209
Рецензии