***

Калина сумно похилилась.
На дворі гомону не чуть.
Лиш тільки громами у полі
Снаряди й пушки зло гудуть. 

Уже ніхто не пам'ятає,
Як почалася та війна,
І вже четвертий рік страждає
Людьми покинута земля. 

Не сіють хліб, не пахне нива
Усюди міни й блокпости,
І вже ніхто не вірить в диво.
На цвинтарі щодня хрести
Нові встають і проводжають
Молодиків в останню путь.
Тут соловей вже не співає,
Тут мертві бджоли не гудуть. 

Хіба ж колись одступить мара,
Чи ж доживем до того дня,
Коли своїм близьким ми скажем:
"Усе! Закінчилась війна!" 

Дітей ще скільки поховають?
Чи довго плакать матерям?
Коли грошей отих кривавих
Уже достатьньо буде вам? 

Ви, злидні, свій народ продали,
Згубили тисячі життів,
Країну оптом розпродали
І думаєте утекти 
На Захід потім тишком-нишком?
Ніде не буде добре вам! 

Народний гнів вас не покине,
Прокляття в спину линуть вам. 

Я вірю, буде на Вкраїні
Ще мир і спокій.
Не бува, щоб люди не порозуміли,
Що зло одне несе війна. 

Я вірю, ті криваві ріки,
Що протекли аж до Дніпра,
Знесуть ту владу, що зтравила
Тих, хто браталися вчора. 

Я вірю, процвіте Вкраїна.
Ще зійде сонце, буде день.
Війна, що стільки нас гноїла,
Розвіється, немов той дим. 

Зустрінуться тоді Карпати 
З Донецьким степом на Днепрі. 
І буде мир увесь співати,
І буде радість на Землі!