Срiбло мудростi

Прожиті роки вже заглядають у стомлену душу,
Натруджені руки повільно розчісують сивину,
Потім готують, шиють платтячка онукам із плюшу,
Прибирають, садять квіти, показують життя істину.

У них завжди виходять найсмачніші страви,
Куди відомим на весь світ супершефам до них,
Не ображайтеся будь ласка дорогі наші мами,
Бо ж у них роками відпрацьований ідеальний штрих.

Вони славляться мудрими порадами завжди,
Їм можна розказати усі свої секрети і таємниці,
І нехай їм незрозуміла дивна мода і нові бренди,
Та ти не знайдеш в світі кращої рятівниці.

Це наші найцінніші, найдорожчі в світі бабусі,
Усміхнений та щедрий подарунок Бога з небес,
Вони мов ті бджілки, завжди в роботі, у русі,
Шкода що їх так швидко проніс по житті експрес.

Ось і майстер на всі руки зморенно в тіні сидить,
У нього давно теж сріблом припорошені скроні,
Задумливо вдивляється високо, у неба блакить,
Чекаючи поки холоне бабусин чай на підвіконні.

Він майструє онукам хатинку своїми руками,
Уявляє усмішки і радість у їхній щасливих очах,
У нього працьовиті руки давно вкриті мозолями,
Та душею він завжди молодий і вільний мов птах..

І від міцної, чоловічої поради онуки не обійдуться,
Завжди будуть захищені і словом і ділом,
Навіть якщо на тернистій дорозі спіткнуться,
Дідусь прикриє щирою душею і мужнім тілом.

Ми їх любимо за завжди усміхнене лице і ясні очі,
Вони для кожного найкращі, бо досвіду вже через край,
Тому помолись за них, прокинувшись раптом серед ночі,
Бо вони- це початок батьків і нас самих, ти це пам'ятай.