ШЛЯХ ДО МЕТИ

Світ неначе зупинився,
Перед бурею притих,
Бог із неба подивився
Освятив хрестом усіх.

«Вам життя і раю мало?
Топчете шляхи у ад.
Минуле зовсім не навчає,
Йдете, а дивитесь назад.

Тому і шишаки на лобі,
На граблі вкотре стаєте.
Віками звичка ця в народі,
Розумнішими ви не стаєте.»

Бо без розуму вже ясно,
Висоти не досягти.
Всі зусилля людей вгасли,
Не дійшовши до мети.

Так по колу, як отара,
Біжимо туди-сюди,
За що нам небесна кара?
Чи на нас більше вини?

Перед Богом завинили,
Наші пращурі, чи ми?
Каємося – не хотіли,
Нас товкають барани.

Проти них і повставали:
Січ гуділа і майдан!
Розумних наче  вибирали,
Проходив час - і знову срам!

Так може з нами негаразди,
Що обертаючись йдемо?
Не повторять же нам два рази,
Що так вступаємо в лайно!

Куди поділась наша мудрість,
Якою чванились завжди?
Перемагає тупість, дурість,
Дійшли до самої межи.

А то, які ж ми  європейці?
Роками тільки кричимо.
Забруднили ми довкілля,
В Європу  кажемо  йдемо!

Щоб уникнути нам бурі,
Треба задіяти мізки.
Не набивати більше гулі,
А вийти на життя шляхи.

Тоді нам усміхнеться небо,
Як почнемо по них ми йти.
Це просто зрозуміти треба,
Лиш так досягнемо мети.