Володимир Висоцький Перед закордонним вояжем

Володимир Висоцький «Перед закордонним вояжем»

Викував рекордну тонну,
Видав я подвійний план,
Й у поїздку закордонну
Я поїду, наче пан.

Змив я кіптяву під душем,
З’їв холодних двох линів,
Та інструктора послухав,
Що дозволено, й, що ні.

Присів:
Побут в них, напевне, краще у цей час,
То не треба дурня клеїть повсякчас.
Дав брошуру проробити, мов наказ,
Щоб не цибав божевільно. Так, як в нас.

(2)
Розказав мені, як брату,
Про теперішній момент,
Про вояж до демократів
В польське місто Будапешт.

«Там у них все особливе,
Не завжди знайдеш ти суть.
Будь розумним і кмітливим,
Їх прихильником ти будь.

Приспів:
Як з горілкою полізуть - не зівай:
«Ні,  шановні демократии, тільки чай!»
Подарунків їх ні за що не приймай,
Бо у нас добра багато – справжній рай!

(3)
Він сказав: «Живи комфортно -
Економ,.. так, як і всі
Ти зберись, не викинь фортель,
З сухом’ятки не  бісись.

У цім чеськім Будапешті, -
Заковика є одна, -
Може скажуть: «Пийте-їжте»…
Ну, а, може й, - ні хрєна!

Приспів:
На базар в угорськім місті побіжу,
Про німецьких я угорок розкажу.
«Демократки, - розказалили корєша, -
Не беруть з людей радянських ні гроша».

(4)
«Ця буржуйська підла змова
Може перешкодить нам,
Є зв’язки всі випадкові,
Що на кожнім кроці там. 

Там шпигунки з моцним тілом.
Як не в двері, так - в вікно!
Розтлумач, що із цим ділом
Закінчили ми давно.

Приспів:
Можуть діять тишком-нишком, зі смаком,
Шасть в купе - і стане зразу ж мужиком.
Під корсет сховати може задля бід…
Перевір, якої статі твій сусід!»

(5)
«Може треба катувати? -
Та боюсь, що маху дам…
Як дізнатись, що під платтям?
Дасть відразу ж по мордам...»

Та інструктор - хлопець дока,
Діловий – піди ж бо зріж!
І прдовжив із наскоку
Про підступний зарубіж.

Приспів:
Популярно поясню, в решті решт:
До болгар я відїжджаю в Будапешт.
Якщо виникнуть проблеми – не роптать,
І не битись, а спокійно роз’яснять.

(6)
Я ж по їхньому - ні слова,
Ні в дугу, шпака даю!
Молот в руки - я будь-кого
У свого перекую.

Але ж я не агітатор,
Із сім’ї я ковалів.
Й до поляків в Улан-Батор
Їхать зовсім не хотів.

Приспів:
Я - у ліжку, та не спиться: «Дусь, а Дусь...
Може я без закордону обійдусь?
Я ж не їхнього замісу, то й втечу.
Я і мов таких от звісно ж ще не чув!»

(7)
Дуся спить, немов дитина,
Накрутила бігуді.
Повторяє знов невпинно:
«Ти, Миколо, не транди.

Не второпаєш одразу,
То з тобою розведусь.
Двадцять років ми ж бо разом,
Ти ж постійно: «Дусь, та Дусь...»

Приспів:
Обіцяв, - забув, чи що там? Та, авжеж!..
Що клейонку з Бангладешу привезеш.
Збережи, там пару рупій, не верзи…
То ж, хоч біса, мені в ступі привези»

(8)
Обійняв я жінку дужче,
Дусю ніжную свою,
Сон наснився, там кольчугу,
Щит та меч собі кую.

Зовсім інші їхні «тьорки»,
Зловив гав - з’їдять живцем...
Снились щек мені угорки
З бородами та винцем.

Приспів:
Снились Дусині клейонки, колір - беж,
І нахабні всі шпійонки з Бангладеш,
Поживу, хай воля Божа, у румун.
Кажуть, що вони з Поволжжя, ну і ну!.

(9)
Ох, жіночі заморочки!
Провела, й гайда співать…
Такі погладила сорочки,
Що і словом не сказать!

Прощавай, мій цех епічний,
Так знайомий, аж до сліз ,
Прощавай, і план зустрічний,
Мною зламаний, як хмиз.

Приспів:
Ми пили, то ж спирт в аорту попадав,
Шлях свій до аеропорту я гикав.
Біля трапу, мені в спину, ніби лай:
«На кого ж ти нас всіх кинув, Миколай?!»

*****
Владимир Высоцкий «Перед поездкой за рубеж»   

Я вчера закончил ковку,
я два плана залудил,
и в загранкомандировку
от завода угодил.

Копоть, сажу смыл под душем,
съел холодного язя -
и инструкцию послушал,
что там можно, что - нельзя.

Там у них бывает лучше
бытово,
так чтоб я не отчебучил
не того.

Он мне дал прочесть брошюру -
как наказ,
чтоб не вздумал жить там сдуру,
как у нас.

Говорил со мной как с братом
про коварный зарубеж,
про поездку к демократам
в польский город Будапешт:

«Там у них уклад особый,
нам так сразу не понять.
Ты уж их, браток, попробуй
хоть немного уважать.

Будут с водкою дебаты -
отвечай:
нет, ребяты-демократы,
только чай!

От подарков их сурово
отвернись,
мол, у нас добра такого -
завались».

Он сказал: «Живя в комфорте,
экономь, но не дури.
Ты гляди, не выкинь фортель -
с сухомятки не помри!

В этом чешском Будапеште -
уж такие времена -
может, скажут: пейте-ешьте, -
ну а может - ни хрена».

Ох, я в Венгрии на рынок
похожу,
на немецких на румынок
погляжу!

(Демократки, уверяли
кореша,
не берут с советских граждан
ни гроша).

«Но буржуйская зараза
там, вишь, ходит по пятам.
Опасайся пуще сглаза
ты внебрачных связей там!

Там шпионки с крепким телом,
ты их - в дверь, они - в окно...
Говори, что с этим делом
мы покончили давно.

Могут действовать они - не
прямиком:
шасть в купе - и притвориться
мужиком,

а сама наложит тола
под корсет...
Проверяй, какого пола
твой сосед!»

Тут давай его пытать я:
«Опасаюсь, маху дам.
Как проверить? Лезть под платье -
так получишь по мордам...»

Но инструктор - парень дока,
деловой, попробуй срежь!
И опять пошла морока
про коварный зарубеж.

Популярно объясняю
для невежд:
я к болгарам уезжаю,
в Будапешт.

«Если темы там возникнут -
сразу снять!
Бить не нужно, а не вникнут -
разъяснять».

Я ж по-ихнему ни слова,
ни в дугу и ни в тую.
Молот мне - так я любого
в своего перекую!

Но ведь я не агитатор,
я потомственный кузнец!
Я к полякам в Улан-Батор
не поеду, наконец!..

Сплю с женой, а мне не спится:
«Дусь, а, Дусь!
Может, я без заграницы
обойдусь?

Я ж не ихнего замеса,
я ж сбегу.
Я ж на ихнем - ни бельмеса,
ни гу-гу!»

Дуся дремлет, как ребёнок,
накрутивши бигуди.
Отвечает мне спросонок:
«Знаешь, Коля, не зуди.

Что-то, Коля, больно робок,
я с тобою разведусь!
Двадцать лет живем бок о бок,
и всё время: «Дусь, а, Дусь...»

Обещал, забыл ты нечто -
ох, хорош!
Что клеенку с Бангладешта
привезёшь.

Сбереги там пару рупий,
не бузи,
хоть чего, хоть черта в ступе
привези!»

Я уснул, обняв супругу,
Дусю нежную мою,
снилось мне, что я кольчугу,
щит и меч себе кую.

Там у них другие мерки,
не зевай, - съедят живьём!
И всё снились мне венгерки
с бородами и ружьём...

Снились дусины клеёнки
цвета беж,
и нахальные шпионки
в Бангладеш...

Поживу я, воля божья,
у румын -
говорят, они с Поволжья,
как и мы...

Вот же женские замашки:
провожала - стала петь,
отутюжила рубашки -
любо-дорого смотреть.

До свиданья, цех кузнечный,
аж до гвоздика родной!
До свиданья, план мой встречный,
перевыполненный мной!

Пили мы - мне спирт в аорту
проникал.
Я весь путь к аэропорту
проикал.

К трапу я - а сзади в спину,
будто лай:
«На кого ж ты нас покинул,
Николай!..»

КА-РА-ОКЕ:

https://www.youtube.com/watch?v=XXzYAyBPtic