Відкриті всі вікна, двері і навіть шафа
Гіркий і солоний холод стискає шлунок
Повільно й жорстоко мерзне в зіницях птаха
Яку не встига розбурхати поцілунок.
Зима не прийшла незвана у цю місцину
Її тут чекають щиро та так покірно
Мов мізерикорд в легеню від сарацина
Мов снiг на ледь чорну в полум'ї ватри шкіру
Зима-антисептик рвучко обніме тіло
І зніме пекучий біль та їдку тверезість,
Що завжди тривожать тих, хто зриває шкіру
Для інших, щоб ті накрилися та не змерзли.
Я вмію приносить спокій і дивну легкість
За мною хвостом крокує безмежна тиша
І, перш ніж ти станеш надто уже далеким,
Дозволь...ну хоча б до літа мені залишитись.
***
© Copyright: Людмила Трояновская, 2018
Свидетельство о публикации №118050900505
Свидетельство о публикации №118050900505
Рецензии