Випускникам 41-го на укр. яз

  Вплітала блакитні їй стрічки в косички,
  Купила легесенькі їй черевички,
  Сама як - небуть вже, а їй - хоть на донці
  Лишала парнОго  любимиці - доці.

  Отак вони й жили: бідненько та чисто.
  Раділи на фото артистки з намистом.
  Сама підняла, вже 17, без тата
  Пташинку свою. Та війна та проклята . . .

  - Куди ж ти, дитино?! В сурову годину?
  - Не плач, моя рідна, тебе я покину.
  Вже з класу одні лишилися з Татою:
  Пішли на війну всі. Я буду писати.

  І вже в тому пеклі, вже в тому вареві
  Сотні врятованих, сотнями ранені.
  - Сестричко, ріднесенька, де є ти? Сюди,
  - Калішвілі, фійке, ох, сясу'о - води . . .

  По полю, повзком, - звідкіля тільки сили?
  Долоньки малі, ще й дитя не носили . . .
  - Чом стрічки блакитні червоними стали?!
  А як же без мене одна, моя Мама?!

  А ті черевички? Стоять у куточку
  І мама не спить: вигляда свою дочку.
  - Там тин похилився . . . Там скільки роботи . . .
  Та ватними ноги в кирзових чоботах . . .





  Калішвілі (груз.)   - дочка
  Фійке    (молд.)  - дочка
  Сясу'о   (литов.) - сестра