Я йду по вулиці,
Дивуюся.
Назустріч біжать люди,
Шумні та смішні.
Вони так тремтять,
Кричать.
Та їх все одно не чути.
Вони вже мертві.
Їхні тіла все летять
У безодню.
Там вже чекає смерть,
Привітно вітаючи всіх.
Може мені закричати?
Побігти?
Чи просто далі стояти,
Чекаючи див?
Чи взмозі хтось їм...
Сказати...
Що ось-ось прийде він.
Кінець, фінал усього.
Я можу просто мовчати.
Та бути нічим,
Ніким.
На телефон просто знімати.
Так який тоді сенс?
Вмирати?
Чи далі грати роль,
У виставі сумній?
Тихий шум укр
© Copyright: Владимир Слипец, 2018
Свидетельство о публикации №118050706150
Свидетельство о публикации №118050706150
Рецензии