Ніжним подихом травневим доторкається весна...
Вищий титул королеви заслуговує вона.
І веселкою корона в світлі сонячнім блистить,
Й мантія зорІ червона маків бісером горить.
Ранку перли росянисті ледь тремтять на віях трав.
У квітковому намисті Травень чари заховав,
Щоби ними полонити Мавку - жительку дібров,
Їй на вушко шепотіти про чудАсію-любов.
Вітром їй розплів волосся і медових вуст торкнув.
Серце жаром зайнялОся, як у відповідь почув:
Що за все миліш їй воля, бо вона - донькА лісів,
Незаміжній бути - доля, серед крон густих шатрів.
Сватань було забагато і зізнань в коханні теж,
А чимало сліз проллято...безліч пристрасних пожеж...
До самотності вже звична гарна фея лісовА,
В неба дивиться обличчя, мов пташиною, співа.
Наче привід Мавка стала, розчинившись поміж віт...
З'Явиться в ніч на Купала там, де папороті цвіт...
04/05/18/
нiжним подихом... на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2018
Свидетельство о публикации №118050500603
Свидетельство о публикации №118050500603
Рецензии