Дотиком
Всією своєю вірною благістю
приходиш ночами до мене знов,
розказуєш про свою любов,
і просиш пробачити сльози,
І те, що уже більш не зможеш
зігріти, сказати, віддати,-
що зможу уже лише пам'ятати..
...Розумом. Серцем. Відлунням.
Важко без тебе так, сумно,
відстань між нами така далека,
в лютому - була справжняя спека..
..Пам'яттю. Думкою. Свічкою.
Тою відірваною від усіх стрічкою,
що неочікувано так відлетіла..
//В снах повертаєш лише життя сили.//
r810220
Свидетельство о публикации №118050503241