Оксана Пахлевская. Люблю шаги твои...

Люблю шаги твои
             я в темноте садов
где розы гуще
             чем туман близ окон
и месяц молодой
             и серебристый кров
нетронутая грусть
             реликвии семейной
А может быть приснилось
             кому-то это все
этих садов придуманных
             застывшее дыханье
уж ты забыт навек
             хоть и родной до слез
люблю шаги твои
             я в тишине ступеней
А розам может тем
             возможно сотня лет
и ждут тут не тебя
             давно уж розы эти
Люблю шаги твои
             я никогда
                нигде
люблю шаги твои
             люблю шаги твои
Люблю шаги твои
             из ниоткуда
                вночь
в саду том где уж нет
             ни сада и ни дома
но есть еще ступени
             и есть еще ключи
лишь двери не откроет
             никто давным-давно


Оригинал:

Оксана Пахльовська – Я люблю твої кроки…

Я люблю твої кроки
             у темних садах
де троянди густі
             мов туман біля вікон
молодесенький місяць
             і срібний наш дах
і неторканий смуток
             родинних реліквій
Може все це приснилось
             комусь і колись
цих садів нереальних
             причаєний подих
ти забутий навіки
             ти рідний до сліз
я люблю твої кроки
             у тиші по сходах
Ці троянди чекають
             давно не тебе
хто там знає що їм
             може й сто навіть років
Я люблю твої кроки
             ніколи
                ніде
я люблю твої кроки
             люблю твої кроки
Я люблю твої кроки
             нізвідки
                вночі
в тім саду де немає
             ні саду ні дому
але є ще ті сходи
             і є ті ключі
лиш дверей не відчинить
             ніхто і нікому