Не бiйся сказати правду

Не бійся сказати правду,
В брехні щастя нема!
Краще все розповісти,
Чим боятися дарма

Слова вони можуть вбити,
Або навпаки підняти з колін,
В брехні заховались спокуси,
І всі наші людські гріхи

Не бійся сказати правду!
Та не ховай своїх почуттів,
В мовчанні ламаються долі,
В брехні ламаємось ми

Немає толку — мовчати,
Боятись сказати ,, люблю!
Адже ми на землі не бессмертні,
Ми на землі — не завжди...

Ти знай, що всяке буває,
Роки йдуть, і назад не вертають,
Ми станемо дорослими всі,
Ми будемо може самі

А бо ж не самі, а щасливі,
Від долі, що збудували колись,
Бо не боялись сказати ,,люблю,, ,
І не боялись ми навіть війни!

Бо може вже бути пізно,
Казати які— небудь слова,
Ти будеш кричати, не йди,
Залишся зі мною ось тут!

А він чи вона не почує,
Бо вже кінець пізно стало,
Немає людини, немає і все,
І ти  її  — не вернеш...

Ти можеш кричати ,, Люблю!,,
І бити в стіну кулаками,
Кричати  ,, не кидай , чому?,
А все, вже немає кому

Тому поки можеш, кажи,
Щоб потім не було уже пізно,
Навіщо грати у світі байдужість,
А потім  відчувати провину

Що не сказані лишились слова,
Які могли врятувати людину,
Не бійся кажи все, що маєш,
Допоки ще є час — говори!

Не бійся сказати правду,
В брехні щастя нема!
Не ховай своїх почуттів,
Не грайся в житті —  у життя!