475. Пропала дитина

Каже Мати дочці своїй; Грайся коло хати,
Но нікуди не йди з дому бо де буду шукати.
А я в хаті приберусь все повимиваю,
За тобою я в вікно все ж понаблюдаю.
Люда каже; Я від Вас тікати не буду,
З лялькою і Рексом я гратися буду.
Час за часом день проходить, сонечко сідає,
А про Люду ні хто і не вспоминає.
Люда в хату йде тихенько,порядок провіряє,
Все що Мама там прибрала Люда нахваляє.
Ліжко гарненьке стоїть, перина підбита,
На подушці пошівка квітками розшита.
Люда каже; я лізти на ліжко не буду,
На лежанку заберусь, там виступать буду.
Ось підставила стільця, на нього забралась,
А з стільця і на лежанку свою перебралась.
Стала з свою лялькою на топчані гратись,
Їй розказувать казки і нею милуватись.
Казку ще одну для ляльки свої розказала,
Ляльку клала на подушку, пора спать сказала.
Проспівала колискову і з нею заснула,
Мамі нагадать про себе  Люда позабула.
Прибралася Мама в хаті, тай на двір виходить,
Обшукала все кругом, а Люду не находить.
Плаче Мати і з сьозами сосідів питає,
Но ні хто Люду не бачив, про неї не знає.
Може десь в село пішла, тай в сестри опинилась,
А може до Лесі у гості добилась,
чи у Лобачевських могла заховатись.
А може до Лєни вона приблудилась,
Село ж то велике, но де дитина ділась.
Прибігли до Віти, там Люди не має,
На цій вулиці ні хто про Люду не знає.
І у Лобачевських вона не опинилась,
І до Лесі з Лєною теж не приблудилась.
Що ж робити? Де дитину малую шукати?
У тривозі вся Рідня! І у сльозах Мати.
Мати плаче: нащо мені, та хата була здалась,
Краще б вона не прибрана на св’ятки осталась.
Хоч би не пішла до ставу, бо що буду робити?
Якщо влізла в воду то вже не зловити.
От рішили ранком в міліцію дзвонити,
Що пропала дитина треба заявити.
Зайшла Мати у кімнату, що робить не знає,
Думками й очима дитину шукає.
Но в кімнаті усе чисто, ні кого немає,
Заглянула на кухню і в Бога питає.
Господі скажи мені куди Люда ділась,
Куди вона пішла одна? Може заблудилась?
Повернулась від образа, в якого питала,
На лежанку глянула, і вся засіяла.
Люда! Доцю! Як же так ? Ми ж тебе шукали?
Не могли тебе знайти, що робить не знали?
А ти як те котеня у хату пробралась,
Вибрала собі містечко і з лялькою гралась.
Ти клубочком, на лежанці з лялькою зкрутилась,
І не знаю які сни там собі дивилась.
Мама знов до образа тихенько повернулась,
Дякувала Богові, що Люда вернулась.
До дитини підійша,одіялом вкрила,
Подумала: Що прибиранням я цим наробила.
30.04.18 р.